ТУРНІКЕ́Т, а, ч. Пристрій у вигляді перехрещених площин, що обертаються; встановлюється при вході в приміщення деяких установ,в громадські сади, на стадіони, станції і т. ін. для пропускання відвідувачів, пасажирів по одному, по черзі. Пасєков.. узяв з рук у Берестовського шинель і зник за скляним турнікетом готелю (Перв., Дикий мед, 1963, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 328.