СИ́МВОЛ, у, ч.

1. Умовне позначення якогось предмета, поняття або явища. — На ньому брамінська шовкова жовта хламида, а по хламиді чорніють латки: це символ його чернецького смирення та вбожества (Н.-Лев., IV, 1956, 274); Сите гудіння бджіл, десятки нових вуликів і мед, жовтий янтарний мед — символ добробуту — розвіювали дідові думки про загублений картуз (Донч., VI, 1957, 60); Хліб на рушнику — це народний символ радісної зустрічі (Вол., Сади.., 1950, 10); Ленінізм — вічно живе джерело революційної думки і революційної дії. Ім’я Леніна стало символом нового світу (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 7); Найбільш поширеним символом в Ассірії, наприклад, був голуб, в Афінській республіці — сова (Наука.., 10, 1965, 38); Голуб — символ миру; * У порівн. За вікном з одного боку стояла хмара, а з другого сонце. І зараз це небо стояло перед ним, неначе символ (Стельмах, II, 1962, 159).

◊ Си́мвол ві́ри: а) (рел.) стислий виклад головних догматів християнства. Син.. Галшки Гулевичівни в пориві релігійного екстазу повторював за ним [Алоїзієм] латинський символ віри (Тулуб, Людолови, І, 1957, 354); — Ви б мені ще символ віри прочитали. — Обурення знову стало закипати в грудях Басової.. — Коли треба буде, і символ віри прочитаю, я його колись добре вчив, не забув і досі (Собко, Справа.., 1959, 112); б) переконання, світогляд, погляди. Народ не може не хотіти миру, бо мир є основою його політичного символу віри (Рад. Укр., 22.ІІІ 1950, 4).

2. Художній образ, який умовно відбиває яку-небудь думку, ідею, почуття і т. ін. Найвиразніший символ лермонтовського неспокою, лермонтовського прагнення бурі — його «Парус» (Рильський, III, 1955, 210); Символ дає митцеві можливість сконцентрувати в образі широке коло життєвих явищ, дозволяє гранично «згущати» і перебільшувати зображуване (Поезія.., 1956, 277).

3. мат., фіз. Умовне позначення якої-небудь величини, поняття, запроваджене певною наукою. Під символом функції.. у дужках вказуються всі зміни, від яких залежить дана функція (Курс мат. анал., II, 1956, 9); Нейтрон прийнято позначати символом оп’ (Курс фізики, III, 1956, 371).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 174.

си́мвол —

1) умовне позначення якогось предмета, поняття або явища; на створення символів впливає оточення; це уява особливого роду, але завжди конкретно взята з зовнішнього світу; у кожного народу в символіці є свої особливості, що пояснюються передусім специфікою спілкування цього народу з довкіллям; щоб знати й розуміти історію й культурне життя того чи того народу, треба знати й розуміти його символи. Хліб на рушнику як народний символ гостинності; Символ віри як стислий виклад догматів християнства; Національні символи;

2) художній образ, який умовно відбиває яку-небудь думку, ідею, почуття тощо. Троянда як художній символ кохання; Сокіл, орел як фольклорні символи сили, мужності, краси, величі.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 537.