ПРИЙМА́К, а́, ч.
1. Чоловік, прийнятий у дім дружини. — Братова прийняла приймака, а він.. не тутешній, пожив три дні, та й шукай вітру в полі… (Гончар, III, 1959, 32); Дмитрій Іванович пережив кілька тяжких місяців, відчуваючи себе безправним приймаком у багатій господі Мирослави (Сенч., На Бат. горі, 1960, 73).
Пристава́ти (приста́ти, іти́, піти́ і т. ін.) у приймаки́ — те саме, що Пристава́ти (приста́ти, іти́, піти́ і т. ін.) в при́йми (див. при́йми). Не думав я ніколи віддавати одиначку свою в чужу хату, і віддав її за тебе тільки через те, що ти погодився в приймаки до нас піти (Л. Янов., І, 1959, 390).
2. Хлопець, який живе і виховується в чужій родині; прийомний син. [Маруся:] Мати її не хотіла віддати за Василя, бо у Василя не було нічого, звісно, приймак, що ж у його є? (Мирний, V, 1955, 70); Найбільш знущався Д[убровинський] над приймаком сином і над моєю матір’ю, він часто бив їх різками (Збірник про Кроп., 1955, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 623.