НЕ́ХВОРОЩ, і, ж., розм. Те саме, що чорно́биль. Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (Н.-Лев., III, 1956, 329); З поля вітер доносив весняний запах землі і гнилої нехворощі (Десняк, II, 1955, 338); Ковзаючись по траві, по сріблястій нехворощі, першим став спускатися [Василь Карпович] з Кургана (Гончар, Тронка, 1963, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 400.

Нехворощ, нехвороща, щі, ж. Раст. Artemisia vulgaris, чернобыльникъ. Польова нехвороща. Scoparia. ЗЮЗО. І. 112. Ой як тій дитині в нехворощі, то так мені гулять у тій Польщі. Чуб. V. 609.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 561.

нехворо́щ = нехворо́ща — один із різновидів полину, який ще нази­вають Чорнобилем; полин звичай­ний у сільському побуті; з рослини виготовляли віники; на Волині за­мітали ними печі; використовується в народній медицині, зокрема рослиною підкурюють хворих на бешиху; в народних піснях симво­лізує неприємності: «Ой, як тій дитині в нехворощі, Так мені гулять у тій Польщі», «Ой у полі де­реза, в степу нехвороща. Бодай на­ших парубків напала короста».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 395.