ДОМА́ХА, и, ж. Старовинна назва шаблі, виготовленої з дамаської сталі. По Поліссі Гонта бенкетує, А Залізняк в Смілянщині Домаху гартує (Шевч., І, 1951, 114); Синові залишив [Стратон].. кілька гаківниць з козацького острова та з десяток домах (Стельмах, Хліб.., 1959, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 361.

Дома́ха, хи, ж.

1) Жилище, домъ, мѣстопребываніе (у рыбаковъ). Браун. 43.

2) Первый уловъ, ближайшій къ стоянкѣ рыбаковъ. Левиц. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 418.

дома́ха — старовинна козацька шабля, виготовлена з дамаської сталі. По Поліссі Гонта бенкетує, А Залізняк в Смілянщині Домаху гартує (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 194.