три — назва числа 3 та його цифрового позначення із 3 одиниць; число, що з найдавніших часів символізує довершеність, досконалість; з давніх-давен число мало релігійний характер у всіх країнах і в усіх народів: в індусів — Брама (сотворіння), Вішна (завершення), Шіва (зруйнування), а також інший варіант — Агні (вогонь або земля), Індра (повітря), Сурія (небо); у єгиптян — Озіріс, Ізіда, Сет; у халдеїв — Анна (небо), Еа (земля), Моутге (безодня); у гебреїв — Кетер (сила), Кадмон (любов), Бінах (небесний розум); у християн — Сила, Мудрість, Любов; дуже часто число три трапляється у Святому Письмі: три царі принесли новонародженому Месії три дари (золото, ладан, миро), Святу Родину становлять три особи (Марія, Йосиф, Христос), учень Петро тричі відрікався від свого Вчителя, тричі падав Христос під тягарем хреста по дорозі на Голгофу; на Голгофі було три хрести, напис на хресті був трьома мовами — гебрейською, грецькою й латиною; померши на 3З-му році, Христос воскрес на третій день о третій годині ранку; в українців число три відіграє значну міфічну, містичну й магічну роль, пор. легенду про будування Києва трьома братами — Русом, Ляхом і Чехом (за іншою легендою — Києм, Щеком і Хоривом), пісню про три криниченьки й три дівчиноньки, балади про чарівне трой-зілля, колядку про трьох братів, трьох товаришів (сонце, місяць, дощ) і церкву «з трьома верхами», казкові три загадки й три дороги; про магічність числа свідчать й інші числа — де́в’ять (див.) і триде́в’ять (див.), що, як і три, широко побутують у народних замовляннях; до цього додамо казкові три дороги, билинні три богатирі, пісенні три вечори, пор. у Л. Глібова: «Там три верби схилилися, Мов журяться вони»; в українській міфології — сонце світле-трисвітле, бог Троян, трійця Сварожичів та ін.; див. ще магі́чні чи́сла. Один син — не син, два сини — півсин, три сини — ото тільки син (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 604.