свя́то (пестливе — свя́тонько) —

1) відзначуваний народним звича­єм або церквою день на честь якої-небудь події чи святого; християн­ські свята діляться на Господні, Богородичні й святих; серед них є рухомі (це Вхід Господа до Єруса­лима, Пасха, Трійця, Вознесіння Господнє) і нерухомі, пов’язані з певною датою; нерухомих свят дев’ять: Різдво Пресвятої Богоро­диці, Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, Введення в храм Пресвятої Бого­родиці, Різдво Христове, Хрещен­ня Господнє, або Богоявлення, Стрітення Господнє, Благовіщен­ня Пресвятої Богородиці, Преоб­раження Господнє, Успіння Божої Матері (див. ще відповідні статті цього словника); крім того, кож­ний народ має ще національні свя­та. У великі свята, от як на Різдво або на Пасху, стріляли Із гармат] (Панас Мирний); Врочисте свя­тонько було (здасться, було Миколая) (С. Руданський);

2) Зеле́ні свя́та́ (див.);

3) Хра́мове свя́то див. храм 2;

4) Велико́дні свя́та́ див. Великдень;

5) див. Різдвя́ні свя́та́;

6) свя́то сві́чки див. сві́чка 4.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 532.