Вели́кдень = Вели́ко́день = Велико́дні свята́ (святки́) = Сві́тла (Свята́) неді́ля —
1) за церковним календарем, Свята Пасха, Воскресіння Господа Ісуса Христа, одне з найбільших після Різдва Христового свят; святкується в Україні ще з X ст.; настає весною в період з 22 березня/4 квітня по 25 квітня/ 8 травня і припадає на неділю, понеділок і вівторок; слово па́сха походить від давньоєвр. «песах» (перехід, проходження), тому що виникнення свята пов’язане з визволенням єврейського народу від єгипетського полону та проходженням ним пустелі; у Біблії говориться, що востаннє Ісус Христос відзначив це свято у четвер, який потім назвали Великим, під час Таємної вечері зі своїми учнями; у перший день свята з червоним яйцем вітають одне одного словами «Христос воскрес!» і чують у відповідь «Воістину воскрес!»; вважається, що у цей день, поминаючи небіжчиків, не можна називати їх померлими, бо вони присутні й чують, що про них говорять; цілий день гудуть дзвони; казали, хто в цей день подзвонить у дзвони, особливо перший, у того врожай буде великий, особливо гречки; великодніх дзвонів, гадають, боїться всяка нечисть і зі страху розбігається далеко по нетрях і прірвах; за народними спостереженнями, у цей день сонце «грає» по-особливому, «гуляє», а свячене яйце як символ життя, вірили, набуває магічної сили; червоне яйце (кольору крові Христа) — ознака радості взагалі, а великодньої особливо; великодня гра крашанками «на вбитки» і «качання яйцями» сягає ще дохристиянських часів; у свято водили хороводи, співали пісень; вважалося, що хороводи — частина весняного магічного дійства, бо ходіння по колу, яке знаменувало рух сонця, мало сприяти швидкому пробудженню та розвитку природи; на Великдень перший раз зозуля кує; свято пов’язане з повір’ями, — як на Великдень удень спить господар, то виляже пшениця, а як господиня — виляже льон; як перевернеться в печі паска — будуть гості; якщо підпукнеться паска, яку призначено на посвячення, то в хаті хтось помре; під час свят обов’язково звертали увагу на сільськогосподарські прикмети, — «на Великдень небо ясне та сонце грає — до багатого врожаю та теплого літа»; «якщо на другий день Великодня буде ясна погода — літо буде мокрим, якщо хмарна — літо буде сухе». Не к Різдву йде, а к Великодню: уночі тріщить, а вдень плющить (М. Номис); Не кожний день Великдень, а хліб не паска (приказка); На Великдень на соломі, Проти сонця діти Грались собі крашанками (Т. Шевченко);
2) ні́ч під Вели́кдень — обрядова ніч Великодніх свят; здавна в цю пору парубоцтво розпалювало вогонь (десь на горбі за селом або на майдані під церквою, щоб було далеко видно); для цього зрізали сухе дерево, — «бо в сухому дереві нечиста сила ховається»; вогонь з такого багаття символізує весняне очищення;
3) Рахма́нський вели́кдень (див.);
4) Ба́бський вели́кдень див. Проводи 1;
5) Руса́лчин (Руса́льний, Ма́вський, На́вський, Ня́вський, Мертве́цький, Мерле́цький вели́кдень (див.);
6) Солов’ї́ний вели́кдень див. Бори́са й Глі́ба день.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 69-70.