храм —

1) = храми́на — будівля, де відбуваються богослужіння, релігійні обряди; перші храми стали будувати там, де раніше були капища (жертовники), стояли ідоли й поганські храми; так зробив свого часу Володимир Великий; традиційно будують храми там, де людина особливо відчуває на собі благотворний вплив природи. Летів Адам через Божий храм (М. Номис); А черниця, помолившись, в храм пошкандибала (Т. Шевченко); Тебе тягло сюди щораз Під дах високої храмини (Я. Щоголев);

2) (з великої літери) = Хра́мове свя́то = Хра́мовий день = [Хра́мовий] пра́зник — релігійне свято (звичайно в кожному населеному пункті в різний час своє) на честь якогось святого або певної релігійної події; престольний празник; його святкування є відгомоном первісних жертовних трапез із варінням меду. На Храм поз’їздилось багато знайомих (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 623.