пові́тря— вільний простір нав­коло землі (від «по + вітер» — по­путний вітер); за повір’ями, на­повнений різними духами, серед них і злими, що шкодять людині й тварині; духи впливають на приро­ду, наприклад накликають дощ або його стримують; вітер може принести різні хвороби, пошесть; люди здавна моляться божкам по­вітря, просять їх допомогти зібра­ти добрий урожай, застерегти від нещасть тощо; під свої моління взяла повітря («воздухи») і церква; див. ще бу́ря, ви́хор, ві́тер, дму́хання.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 460.