обсипа́ння — у весільному обряді — магічний акт обсипання мо­лодих збіжжям (у різних місцевос­тях у різний час — перед від’їздом до вінця, після приходу із церкви, перед входом у хату, після входу до хати, після виходу з комори); зна­чення цієї обрядодії бачимо в піс­ні: «Ой, сип, матінко, овесець, Щоб наш овесець рясен був, Щоб Юрасько красен був. Ой сип, ма­тінко, пшеничку, Щоб наша пше­ничка рясна була, Щоб наша Ма­руся красна була»; якщо порівню­вати акт обсипання з актом засіва́ння (див.), то він символізував урожай, добробут, багатство; вод­ночас він нагадував запліднюваль­ний дощ, що мав викликати плід­ність землі, а отже й людей, нового подружжя, нової родини.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 409.