золото = злото —
1) благородний метал жовтого кольору, гнучкий, тягучий і ковкий; здавна виступає ознакою багатства і контрастом до злиднів, бідності (кажуть: «Золото миєм, а самі голодні виєм»); символ цінностей, але часто й фальшивих, бо кажуть: «Щодня одного золото, то для другого болото», «Не все золото, що блищить»; водночас приваблює і страшить, тому кажуть: «Із золотом, як із огнем, тепло і страшно»; ознака багатства, але частіше нечесно нажитого: «Золото іде все до золота», «Золото і в болоті блищить»; ознака жадібності й скупості: «Помер з голоду на купі золота», «Від злота аж капає»; як досконалий метал, що не піддається псуванню, золото зробилося символом найдорожчого, найдосконалішого і в цьому розумінні широко вживається в колядках, у величальних піснях, де бачимо «коники золотогриві», вербу «золотокору», де в пана «золота брама», в оленя на рогах «золотий терем», а на деревах «золота ряска», де навіть воли з «золотими роженьками», і впряжені вони в сохи «все золотії», де в полі росте «золотий колос», з якого сиплеться «золоте зерно»; у дівчини «золотий перстенець», «золоті чобітки», «золотий пояс», а сама вона сидить на «золотому стільчику» в «золотому теремі»; ця досконалість стосується і внутрішнього світу людини: «золота людина», «людина з золотим серцем»; саму ж людину (дорогу серцю) називаємо пестливо зо́лотко чи зо́лотце; відомі також сонячні символи — золоті яблука, золота птиця — Жар-Птиця (див.); символізує також земний вогонь, як у загадці: «Чорний чернець по коліна в золоті стоїть» (горщик із золотом — вогонь у печі); дівочі сльози теж золото: «Іде Маруся до вінця, Сіє золото з рукавця, За нею батенько ступою, збирає золото рукою»; але зібрати золото, тобто утерти сльози, може тільки милий. Піднесли йому [Ісусу] дари: золото, ладан і миро (Біблія); Із нор золото виносять, щоб пельку залити Неситому!.. (Т. Шевченко);
2) коштовні золоті речі; старовинний дорогий золототканий одяг і т. ін.; також золоті нитки для гаптування, ткання тощо. Ходить уся в золоті (І. Нечуй-Левицький); Шовком шила, шовком шила, золотом рубила (А. Метлинський), Тіло в злоті, а душа в мерзоті (прислів’я);
3) золоті монети, гроші і т. ін. Чужими руками добре вогонь загортать, а своїми золото брать (М. Номис); Золото-срібло губу затикає (М. Номис); Золотом очі засиплять — нічого не побачиш (приказка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 253-254.