дуалі́зм — світогляд, що визнає боротьбу в світі двох протилежних космічних сил — Бога і Антибога (Сатанаїла, Сатани); складався поступово, з одвічного протистояння добра і зла, світла і темряви, добрих богів і злих сил, Білобога і Чорнобога; Густинський літопис (XVIIст.) пише: «Два суть бози: єдин Небесний, другий во аді»; за легендою, переказаною ще Іпатіївським літописом (XIст.), Сатана створив людину, а Бог удихнув у неї душу; століттям раніше болгарські богомоли проповідували, що грішний світ створив Диявол (Сатанаїл), а Бог — тільки світ духовний і Рай, сотворив душу; тому в світі і в людині так багато злого й темного, а на землі точиться вічна боротьба світла й темряви, добра і зла; див. ще сатана́.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 203.