віно́к (зменшене — віно́чок) —

1) квіти, листя, гілки і т. ін., спле­тені в коло, якими звичайно при­крашають перев. дівочу голову; звичай плести вінки й прикраша­тися ними сягає ще доісторичних часів; плели їх з обрядовою ме­тою — атрибут обрядодій весняно­го циклу і купальських ігрищ; по­ступово переріс у символ обожування (див. ще Ля́ля 3), своєрідний символ Матері-Землі, її життєдай­ної сили, таїни її вінчання зі свя­тим духом зоряного Неба; став символом гідності (кажуть: «Вінок йому з голови від того не впаде»), краси («У дворі, як у віночку»); важливим ритуальним атрибутом виступає у весільному обряді як символ щасливого подружнього життя, продовження роду (див. вінкопле́тини); всього у повному українському вінку дванадцять квіток, і кожна з них є лікарем і оберегом; кожна квітка, кожна стрічка різного кольору, вплетені у вінок, є якимось символом: жовта — сонце, коричнева — земля, блакитна — небо, вода, зелена — молодість, фіолетова — мудрість, малинова — щирість, рожева — достаток; вінок з квітів, особливо червоних, — це символ молодості, дівочої чистоти, цноти, кохання та дівування, тому «вінок» (чесність дівчини) здавна глибоко бережеть­ся в родині; також символізує жі­ночий оберіг — знімає біль і бе­реже волосся; український вінок давно став культурним символом українського народу. Дівка вінок утратила, тепер ходить смутна (коломийка); Не вільно дівчині, яка втратила дівоцтво, брати вінок на себе до шлюбу (О. Кобилянська); Тепер вже пропав її віночок, коли ходила у садочок (приказка); Один цвіт не робить вінка (прислів’я); Гола й боса, а голова в вінку (при­казка); у словосполученні: загуби́­ти (втра́тити, згуби́ти) віно́к (ві­но́чок) — втратити невинність (ді­воцтво); співають: «Через дурний розумочок дівка втратила віно­чок». Тече річка з Ясінічка, тече каламутна, Дівка вінок утратила, тепер ходить смутна (коломийка); А в неділю рано мати дочку била: — Де ж ти, доню, віночка згубила? (пісня);

2) віно́к наді́ї — дівочий ві­нок для тих, кому не поталанило в коханні; в’язали з волошок та по­льового маку — символів просто­ти, ніжності та надії; вважалося, що любов прийде сама, якщо одягти такий вінок своєму обран­цеві;

3) завива́ти вінки́ див. Клеча́льний ти́ждень;

4) рутвя́ний (ру­тя́ний) віно́к див. ру́та 2;

5) див. обжи́нки.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 97.