во́рон = крук = крюк —
1) (зменшено-пестливе — вороно́к, вороно́нько; вороня́ — пташа ворона) великий хижий птах із блискучим чорно-синім оперенням, що живе подалі від осель (перев. в лісі); нечистий птах, пов’язаний зі світом мертвих; не користується симпатіями передусім через чорне оперення («Чорний, як ворон чорненький», «Крукові й мило не поможе»); з глибокої давнини вважається лиховісним птахом, вісником смерті, що широко відбито в українському фольклорі (кажуть: «Кому ворон над головою кряче, той має щастя собаче»; проклинаючи, кажуть: «Бодай (Щоб) над тобою ворони каркали!», «Нехай над ним ворони крякають!»; клянучись, кажуть: «Ворони щоб наді мною крякали!»; у козацькій пісні співають: «Чорний ворон прилітає, тіло об’їдає, Біле тіло об’їдає, кістки покидає»); у «Слові о полку Ігоревім» ідеться про зловісне крякання воронів, а поганий половчанин зветься чорним вороном; птах символізує пожадливість («Не такий крук, щоб впустив з рук»), корисливість, кар’єризм («Ворон не б’є на голу кістку»); коли кричить крук, спльовують, як і в тих випадках, коли бояться зурочення або пристріту; коли ворон кине вгорукамінчик, то хтось помре, а коли сяде біля хати й тричі крякне — жди недоброго; разом з тим ворон вважається й мудрим віщуном, бо живе сто, а то й триста років і знає багато таємниць; може передбачити смерть, нашестя ворогів, знає, де закопані скарби, дає мудрі поради билинним і казковим героям, у піснях приносить матері звістку про загибель синів; у гнізді ворон зберігає золото, срібло, коштовне каміння; ворон-крук є володарем живої й неживої води та золотих яблук; у Чистий четвер ворон зі своїм сімейством поспішає викупатися у воді, що має цілющу силу; у казках женихається до прекрасної царівни і забирає її у свої далекі країни; в народному епосі Ворон Воронович часто ототожнюється з Вітром; за поведінкою птаха вгадували погоду й ту чи іншу подію, — «ворон кряче — на нещастя, ворона — на дощ», «ворон до обіду віщує гостя». Сидить ворон на могилі та з голоду кряче… (Т. Шевченко); По дівчиноньці отець-мати плаче, а по козакові чорний ворон кряче (А. Метлинський); Злетілись, як ворони, на мою працю (І. Франко); Не штука — вбити крука: злови-но живого (приказка); Де стерво, там і круки (І. Франко); фразеологізм: во́рон во́рону (крук круко́ві) о́ка не ви́клює — свій своєму не буде шкодити; І. Франко витлумачує цей вислів так: «Між злими людьми все існує природний союз, — один злий не шкодитиме другому»;
2) рід народної гри, у якій імітується напад цього птаха на курчат, що їх захищає квочка; 3) (з великої літери) тільки Во́рон див. порі́г 2.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 115-116.