Ґрис, су, м.

1) Отруби. Пересівався житну муку через сито і осталий ґрис всипаєся до баривчини. Гн. I. 100. См. Висівки.

2) Молотый крупно овесъ съ ячменемъ, посыпанный солью; служить для выкормки скота. Нехай нас Бог милує, щоб ми своїм дітям давали ґрис — ми здужаєм і хлібом вигодувать. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 351.