Ґа́нок, нку, м. Крыльцо, подъѣздъ, балконъ. Ой у Лубнях крутоярих у високім замку, сидить пишний князь Ярема на тісовім ґанку. К. Досв. Ой сиділа Марійка на ґанку та краяла червону китайку. Н. п. Употребл. съ тѣмъ же значеніемъ и во мн. ч.: Ґа́нки. Підходимо до шинку, — на ґанках такого народу зібралося. Г. Барв. 67. Ум. Ґа́ночок, ґа́ночки. Коло хати, перед ґаночками, сидить юрба людей. К. ЧР. 63.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 346.

ґа́нок (зменшено-пестливе — ґа́ночок) — прибудова з майданчи­ком і східцями, а подекуди з по­крівлею при вході в хату, будинок. Ой у Лубнах крутоярих У високім замку Сидить пишний князь Ярема На тисовім ґанку (П. Куліш); Ой сиділа Марійка на ґанку Та краяла червону китайку (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 164.