Ґалаґа́н, на, м.
1) Искра, головня. Ще ж не згасло ґалаґаном козацькеє сонце. К. Досв. 219.
2) Большой мѣдный горшокъ. Желех.
3) Старинная мѣдная монета въ 4 крейцера. ЕЗ. V. 91. Вообще мѣдная монета. У Марка тілько грошей, шо ним ліку не знати: два слупа золота, два слупа деяментів, а три срібла, а ціла гора ґалаґанів. Драг. 331.
4) Икра изъ бѣлой рыбы. Поп. 102.
5) Поплавокъ въ рыболовныхъ сѣтяхъ. Браун. 9 и 10. Вас. 186. МУЕ. I. 45.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 346.