Ґалама́ґати, ґаю, єш, гл.

1) = Ґаджалаґати. Вх. Зн. 13.

2) Вздоръ говорить. Не буду казать, нічого ґаламаґать язиком: не чув, хоч і був там. (Залюбовск.).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 346.