ЇЖА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм., рідко. Те саме, що ї́житися 2, 3. У батька їжачаться вуса (Перв., II, 1958, 87); * Образно. Всі поверхи готелю з низу й до верху їжачились кулеметами (Гончар, III, 1959, 248).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 59.