ЇДА́ЛЬНЯ, і, ж.

1. Кімната в хаті з обіднім столом, у якій їдять і п’ють. В одній кімнаті була спальня.., а салон був заразом і їдальнею (Фр., VI, 1951, 200); Лампа в їдальні прикручена була. На холодних тарілках неясно чорніла печеня (Коцюб., II, 1955, 296); Пізно вночі мати прокинулась і побачила в їдальні смугу світла на стіні — з непричинених дверей у кімнаті дочки. «Оце так зачиталась!» (Головко, II, 1957, 593).

2. Заклад громадського харчування. В республіці є чимало їдалень, чайних і буфетів, які добре зарекомендували себе (Рад. Укр., 12.Х 1956, 1); — Вона їздила дивитись, яку їдальню треба в твоєму аулі поставити… (Ю. Янов. І, 1958, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 58.