ІУДЕ́Ї (ЮДЕ́Ї), їв, мн. (одн. іуде́й, юде́й, я, ч.; іуде́йка, юде́йка, и, ж.). Спочатку мешканці Іудеї, пізніше — євреї. [Молодий пророк самарійський:] Рятуй, Ізраїлю! Тут іудеї втопити хочуть дівчину невинну! (Л. Укр., II, 1951, 156); У християн та іудеїв.. джерелом «божої мудрості» вважається.. біблія (Наука.., 1, 1958, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 58.

іуде́ї = юде́ї (одн. ч. іуде́й = юде́й, ж. іуде́йка = юде́йка) — спочатку мешканці стародавньої Іудеї, по­тім взагалі євреї; також ті, хто ви­знає іудаїзм (юдаїзм) — релігію єв­реїв. Біблія виступає джерелом Бо­жої мудрості як у християн, так і в іудеїв.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 263.