Про УКРЛІТ.ORG

істинний

І́СТИННИЙ, а, е.

1. Який відповідає істині (у 1, 3 знач.); правильний, правдивий. Два протилежні судження не можуть бути разом істинними, але вони обидва можуть бути хибними (Логіка, 1953, 67).

2. Дійсний, справжній, непідроблений.— Я вам розкажу саму істинну правду (Кв.-Осн., II, 1956, 308); Коли минає час, усе дрібне стає дрібнішим і непомітнішим, а те, що було істинним і величним, на відстані вимальовується ще величніше і яскравіше (Гур., Наша молодість, 1949, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 50.

вгору