ІСПИТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до іспитува́ти; // у знач. ім. іспито́ваний, ного, ч. Той, кого іспитують. Іспитованому подали шаблю (Кач., II, 1958, 458).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 50.