ІРЖАВІ́ННЯ, рідше РЖАВІ́ННЯ, я, с. Поява іржі на якій-небудь поверхні; корозія. Металеві деталі, відполіровані електрохімічним способом, набувають блиску і стійкості до іржавіння (Веч. Київ, 29.III 1967, 2); Підраховано, що біля однієї третини заліза руйнується від корозії — ржавіння (Токарна справа.., 1957, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 46.