ІРЖА́ВО, рідше РЖА́ВО. Присл. до іржа́вий. Навпроти кузні іржаво червоніють купи різного брухту (Гончар, Тронка, 1963, 180); Хтось спиняється перед дверима камери, клацає замок, залізні двері ржаво скриплять (Кол., На фронті.., 1959, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 46.