ІОНІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., фіз. Спричиняти іонізацію чогось, насичувати іонами. Короткохвильове випромінювання має надзвичайно високу активність і здатне іонізувати молекули повітря (Рад. Укр., 14.ХІ 1957, 3); Біологічна дія радіоактивного фосфору обумовлена тим, що він, випускаючи бета-частинки, іонізує тканини організму і тим самим викликає зміни процесу обміну речовин (Наука.., 10, 1960, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 44.