ІНІЦІАТИ́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. ініціати́вний. Щоб стати нею [політичною силою] в очах сторонніх осіб, треба багато і наполегливо працювати над підвищенням нашої свідомості, ініціативності й енергії.. (Ленін, 5, 1948, 388); Основним завданням позакласної роботи є розвиток в учнів самостійності, ініціативності і допитливості (Метод. викл. анат.., 1955, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 30.