ІНФАНТИЛІ́ЗМ, у, ч.

1. мед. Хвороблива недорозвиненість організму, що виявляється в збереженні в дорослому віці фізичної будови або рис характеру дитини.

2. перен. Підроблювання під рівень розумового розвитку дитини. До дитячої літератури треба ставити особливо суворі вимоги, тут потрібна прискіплива критика, яка не зносить і духу легкодумного інфантилізму й сірості (Літ. Укр., 4.XII 1962, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 41.