ІНФАНТИ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж., книжн. Властивість за знач. інфанти́льний. — Беручка дівчина, протягом одного року зарекомендувала себе, школярі її люблять, певно за деяку інфантильність (Коп., Земля.., 1957, 197); Діти, звісно, є діти, але й їм рішуче протипоказаний літературний примітив, поверховість, велемовна риторика, убогість образу, інфантильність думки (Літ. Укр., 8. І 1965, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 41.