ІНТИ́МНИЙ, а, е.

1. Стос. до глибоко особистого, потаємного. Франка до серця брав мої душевні болі, він не боявся довірятися своїми інтимними переживай нями (Крим., Вибр., 1965, 498). Це була тиха розмова про те інтимне, домашнє, що може цікавити тільки двох людей (Шовк., Інженери, 1956, 13) * Образно. Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом. Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких водять мене по нивах (Коцюб., II, 1955, 226); // Який стосується почуття кохання сердечний, любовний. Я ж не думав. Що мій друг до сеї відьми Мав відносини інтимні (Л. Укр., IV, 1954, 185)

2. Задушевний, сердечно-щирий, близький. Молодь коло комори розбилась на два гуртки долі — Кость, Настуня і Горпина, на ганку сидять Максим з Прісею. В останніх інтимна тиха розмова (Вас., III, 1960, 163); Хто чув ..виступ гартованської майстерні, той зрозуміє, як багато значить інтимний безпосередній зв’язок робітників мистецтва з трудящими масами (Еллан, II, 1958, 166); Юрко схилився на хвіртку і, переходячи на інтимний тон, заговорив вуркотливо та влесливо (Чорн., Визвол. земля, 1959, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 40.