ІНТЕРПОЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.

1. спец. Текстова вставка пізнішого походження, якої не було в оригіналі.

2. мат. Знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень. Основна частина досліджень М. М. Крилова стосується проблеми теорії інтерполяції й механічних квадратур (Розв. науки в УРСР.., 1957, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 39.