ІНТЕРНАЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до різних народів, націй; міжнародний. Ми за інтернаціональну культуру демократичного до кінця і соціалістичного пролетаріату (Ленін, 19, 1950, 90); Ще тому вабив мене Магнітобуд, що це — справжнє інтернаціональне будівництво (Донч., VI, 1957, 583); // Який складається з представників різних народів, націй. Опріч того тут буває й інше цікаве товариство, письменники, малярі, публіка інтернаціональна, і я з багатьма познайомився (Коцюб., III, 1956, 358); Коли я, нарешті, опинився серед інтернаціональної маси червоноармійців, я ніби глибоко і вільно відітхнув (Ірчан, І, 1958, 310).

2. Який відповідає принципам інтернаціоналізму, грунтується на них. Перед суспільними науками поставлене почесне завдання допомагати партії в справі інтернаціонального виховання трудящих (Ком. Укр., 5, 1960, 42); Поезія Тичини багата своєю національною формою, а ідейно по-ленінськи глибоко інтернаціональна (Мал., Думки.., 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 39.