ІНТЕРВЕ́НЦІЯ, ї, ж. Насильне збройне втручання однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави; агресія. В 1918 році уряди США і Англії організували і проводили власними збройними силами криваву інтервенцію на півночі Радянського Союзу (Смолич, VI, 1959, 460); Зазнали краху спроби міжнародних імперіалістів задушити молоду Радянську республіку шляхом відкритої воєнної інтервенції (Ком. Укр., 1, 1961, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 37.