ІНТЕР’Є́Р, ч.

1. род. у. Архітектурно й художньо оздоблена внутрішня частина будинку, приміщення. На Гуцульщині дуже поширене оздоблення печей полив’яними кахлями.., завдяки чому інтер’єр житла.. справляє враження мальовничості та затишку (Дерев. зодч. Укр., 1949, 15); Для обробки інтер’єрів [будинку Верховної Ради УРСР] використані мотиви і форми українського народного мистецтва, цінні породи природного каменю, деревини і монументальний живопис (Архіт. Укр., 1957, 14).

2. род. а. Картина, малюнок і т. ін., на яких зображено внутрішню частину якого-небудь приміщення.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 38.