ІНТЕЛЕКТУАЛІ́СТ, а, ч.

1. Людина розумової праці. Він тішився своєю владою над студентами, своїм правом вдиратися на світанні до них у намети і витрясати з інтелектуалістів їхній ранковий сон: — Ану, підйом!.. Сьогодні стройова, а не біноми Ньютона! (Гончар, Людина.., 1960, 64); Ще з першої своєї книги Плужник здобув репутацію поета думки, митця-інтелектуаліста (Не ілюстрація.., 1967, 316).

2. філос. Прибічник інтелектуалізму (у 2 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 36.