ІНСТРУМЕНТУВА́ННЯ, я, с.

1. муз. Виклад музичного твору для виконання оркестром або вокальним ансамблем; оркестрування. Інструментування симфонії.

2. муз. Розділ теорії музики, що вивчає особливості окремих музичних інструментів і принципи їх поєднання в оркестрі. Із специфічно диригентських дисциплін слід назвати такі: тактування, читання партитури.., а крім того, аранжування, інструментування, володіння голосом (Осн.. диригув., 1960, 4).

3. перен., літ. Спеціальний добір звуків у вірші, який викликає певне художнє враження.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 35.