ІНСТРУМЕНТА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Прикм. до інструме́нт 1, 2. Інструментальне виробництво; // Признач. для виготовлення інструментів. За призначенням сталі поділяються на інструментальні — для виробництва інструментів .. і спеціальні (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 39); // Який виготовляє інструменти. Помимо того, що працював [Федір Іванович] на машинобудівному заводі.. слюсарем в інструментальному цеху,— з самої весни — голова заводського комітету (Головко, II, 1957, 441); Інструментальна промисловість; // Признач. для зберігання інструментів. Інструментальна шафа; // Здійснюваний за допомогою інструментів. Інструментальні спостереження; Інструментальні виміри.

2. у знач. ім. інструмента́льна, ної, ж. Те саме, що інструмента́льня.

3. Виконуваний на музичних інструментах. Інструментальна музика; // Який складається з музикантів, що грають на певних музичних інструментах. Склад інструментального ансамблю у вертепній виставі здебільшого народний (Укр. клас. опера, 1957, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 34.