ІНСТИНКТИ́ВНИЙ, а, е.

1. біол. Зумовлений інстинктом (у 1 знач.). Поведінка риб у період розмноження є інстинктивною, тобто складається з ряду природжених рефлексів (Зоол., 1957, 76).

2. Мимовільний, підсвідомий. Селянинові потрібна земля, і його революційне чуття, його інстинктивний, первісний демократизм не може виявитись інакше, як в накладанні руки на поміщицьку землю (Ленін, 8, 1949, 215); Першим бажанням і навіть інстинктивним порухом Ганни було — перебігти за машину і сховатися (Коз., Сальвія, 1959, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 33.