ІНСПЕ́КЦІЯ, ї, ж.

1. Нагляд за правильністю дій і додержанням установлених правил різними підприємствами, установами тощо. Втілюється в життя ленінська ідея всенародного контролю, який поєднує державний контроль з громадською інспекцією (Ком. Укр., 11, 1962, 5).

2. Установа, організація або відділ певної установи, що здійснює інспектування чого-небудь. Один із «дідів» пішов до інспекції, щоб забрати папери (Фр., VI, 1951, 169); Нагляд за додержанням правил руху, а також обов’язки регулювання руху на вулицях і дорогах покладаються на органи Державної автомобільної інспекції (Автомоб., 1957, 252); Інспекція праці; Торговельна інспекція; Податкова інспекція.

3. збірн., рідко. Інспектори. На другий день прибула інспекція з штабу армії (Довж., І, 1958, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 33.