ІНСПЕКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати контроль, перевіряти правильність чиїх-небудь дій шляхом нагляду. — На ньому [тапчані] завжди сплять інспектори з райнаросвіти, коли приїздять інспектувати школу… (Кучер, Прощай.., 1957, 312); Він [князь Потьомкін] наказав атакувати турків, .. а сам дипломатично вирядився до Криму з метою нібито інспектувати місцеві гарнізони (Добр., Очак. розмир, 1965, 245).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 33.