ІНСИНУА́ЦІЯ, ї, ж., книжн. Злісна вигадка, щоб дискредитувати, знеславити кого-небудь; наклеп. Се була інсинуація, не гідна чесного чоловіка, і вона не забудеться (Фр., XVI, 1955, 375); — Я позачергово вимагаю слова, щоб дати відсіч на.. ці жалюгідні інсинуації! (Шовк., Інженери, 1956, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 32.