ІНОХО́ДЕЦЬ, хі́дця, ч. Кінь, який бігає інохіддю. В тяжкій роботі, в упряжі інохідці значно поступаються коням, що йдуть риссю (Конярство, 1957, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 32.