ІНОЗЕ́МКА, и, ж. Жін. до інозе́мець; чужоземка, чужинка. Їздові довго міркували, чому іноземки так цікавляться їхнім куховаром (Гончар, І, 1954, 181); Громадяни СРСР можуть одружуватися як один з одним, так і з іноземцями та іноземками (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 32.