ІНОГОРО́ДНІЙ, я, є. З іншого міста, чужоміський. Три таксі виявились іногородніми. Але чотири все-таки були нашими, київськими (Веч. Київ, 6.VI 1961, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 32.