ІНОВІ́РЕЦЬ, рця, ч., заст. Чужовірець. Оголосили його іновірцем.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 32.