ІНОБУТТЯ́, я́, с., філос. Інша форма буття, існування чого-небудь. Драматичний конфлікт на відміну від трагічного передбачає не лише катастрофічну розв’язку і посмертне громадське інобуття, а й іншу розв’язку, іншу перемогу, мислиться конкретніше, розгортання його потребує деталізації (Рад. літ-во, 10, 1968, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 685.