ІНКУБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Виводити в інкубаторі молодняк сільськогосподарських птахів, риб і т. ін. Інкубувати курчат; // Закладати в інкубатор (яйця, ікринки) для виведення молодняка птахів, риб і т. ін. Найдрібніші курячі яйця інкубувати не слід (Птахівн., 1955, 59); Кілька сотень ікринок лобаня, гостроноса і сингіла ми інкубували у воді різної солоності (Допов. АН, 1, 1961, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 31.