ІНКУБА́ТОР, ч.

1. род. а. Апарат для штучного виведення молодняка з яєць сільськогосподарських птахів, з ікри риб і т. ін. [Ліда:] Дивуєшся? Це, мій друже, інкубатор, виводити курчат (Коч., І, 1956, 652); Скільки безсонних ночей провів він біля інкубатора, доки вивів штучним способом перших страусят ему… (Гончар, Таврія, 1952, 271).

2. род. у, розм. Те саме, що інкубато́рій.— Очолюй,— сказали йому, — інкубатор й себе покажи як господар-новатор!.. (С. Ол., Вибр., 1959, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 31.