ІНКРИМІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., кому що і кого в чому. Обвинувачувати кого-небудь у чомусь; ставити комусь за провину щось. — Дитина ти, Сергійку,— заспокоювала його Васса. — Ну, ти подумай, які злочини інкримінують тобі (Епік, Тв., 1958, 241); Треба перевірити, чи винен він у тому, що йому інкримінує слідча влада (Сміл., Сад, 1952, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 31.